Раптово стали батьками чотирьох дітей

“Тільки вчора переїхали в будинок”. Сказала мені Ліля, показуючи нову затишну двоповерхову оселю в 200 кв.м. в сучасному приватному секторі в Бучі, що на Київщині. 

Ліля з чоловіком Андрієм несподівано для самих себе стали батьками чотирьох дітей, які осиротіли ще при живих біологічних батьках: в жахливих умовах проживання через постійне пияцтво дорослих всі четверо були занедбані і почувалися непотрібними, хоча мама і намагалася покращити їхню долю. 

 Єдиним своїм “безпечним” місцем кожен з них вважав своє ліжко та життя “в телефоні”. 

За часи війни діти стали сиротами вже і формально: тата розстріляли російські загарбники під час окупації села Михайлівка-Рубежівка (Забуччя, Київщина) в березні 2022 року, а мама померла в кінці серпня від невиліковних хвороб. 

“Забирайте їх собі” 

 Почула від соціального працівника Ліля, яка тоді з чоловіком і 10-річним сином проживали в невеличкому будинку в Михайлівці-Рубежівці. 

“Куди забирати? В наші 50 кв.м?” Ліля не уявляла, як це можливо, але зізнається, що вже відчувала потяг до всіх чотирьох сиріт. 

Соціальна служба порадила спочатку зробити традиційний обряд хрещення і стати дітям за хрещену маму, а потім готувати документи на опікунство. 

Ліля і Андрій 

Новоспечені батьки Ліля та Андрій близько 10 років служили в реабілітаційних центрах для залежних, пройшовши нелегкий шлях власного перетворення із залежних людей до посвячених християн, здатних піднімати з самого дна вже списаних суспільством людей. 

Мають заміжню доньку та 5-річну онуку, а також неповнолітнього сина. 

“Для нас досвід прийомних батьків перший в житті. Віримо, що Бог дасть і сили, і можливості”, - ділилися служителі. 

На питання до сина подружжя Богдана, як він почувається щодо своїх нових родичів, коротко відповідає: як в християнському таборі. 

Вже не сироти 

Максим. 18 років

Коли я його побачила, зрозуміла, що він найстарший, але 18 не дала б йому. Максим не дуже говірливий, трохи дикуватий, але на контакт йде. Питала його про навчання. Казав, що вчиться на зварювальника. Ліля помітила, що він швидко відгукується на чужу потребу і одразу береться допомагати. 

Юля. 15 років 

Дівчинка сором'язлива і здебільшого замість слів киває головою на знак згоди, та ніби стидаючись, злегка посміхається. Вчителька у характеристиці зазначила, що Юля “не конфліктна, але якщо виникають суперечки за її участі, швидко намагається залагодити, відмовляючись від нової конфронтації, проте і без позитивного рішення”. 

Юля розповіла, що хотіла б стати перукарем, з дитинства про це мріє, а у школі їй подобається біологія. 

Після нашої спільної трапези дівчинка сама без прохань зібрала тарілки та помила посуд. 

Діма. 13 років 

У хлопця я несміливо запитала про розстріляного росіянами тата. Але відповів він коротко і чесно не про нього, а про погані стосунки між вже покійними батьками. 

Вчителька в характеристиці зазначила, що Дмитро часто хворіє, навчання дається йому важко, хоча тяжіє до гуманітарних предметів. Легко піддається чужому впливу, рідко висловлює власні ідеї та не займає лідерської позиції. 

Ваня. 7 років. 

Горобчик. Так сказала б про нього, хоча бачила його лише на фото. Дитина зараз проходить терапію з підвищення імунітету в Охматдиті. Трохи фізично і розумово відсталий. Мав йти в перший клас цього року. 

Лілю вразила його дорослість. Одного разу, коли вона сиділа чимось засмучена за столом, Ваня, підійшовши, багатозначно на неї подивився і сказав: “Буває, Василівно, буває”. 

“Не дивлячись на їхню забитість та пригніченість, кожен з них відкритий і нагадує глину, з якої можна ліпити щось добре”, - поділилася Ліля про дітей. 

Бо любов 

В теплій і жвавій бесіді з батьками, слухаючи їхні розповіді про дітей і про Божі дива в їхньому житті, я не змогла стриматися і вигукнула, немовби переживши дотик Небесного Батька: як же цих дітей любить Бог! 

Андрій погодився і відповів, що хтось, мабуть, ревно молився за них. 

Вже перед моїм виходом ми з Юлею залишилися на кухні самі. 

- Ти полюбила їх? - запитала я у неї, киваючи у бік її нових батьків, чиї голоси доносилися з іншої кімнати. 

- Так…- несміливо, трохи червоніючи, але з посмішкою, відповіла дівчинка. 

Я вже точно знала, що Юля з братами в надійних руках, адже любов не вичавити з себе, на неї можна тільки відгукнутися. 

*** 

P.S. На оренду будинку, де оселилася велика родина, необхідно щомісячно 17 тисяч гривень. Сім’я Гранцевих звертається до всіх небайдужих з проханням про допомогу: 

Отримувач: ГРАНЦЕВА ЛІЛІЯ ВАСИЛІВНА IBAN: 

UA153077700000026203112966792 ІПН/ЄДРПОУ: 2798110867 

Призначення платежу: Для поповнення картки 4323347321177161, ГРАНЦЕВА ЛІЛІЯ ВАСИЛІВНА, 2798110867 

Ганна Посвята.